Адресація в інтернеті

TCP/IP — набір протоколів мережі Інтернет. Назва є абревіатурою від Transmission Control Protocol / Internet Protocol (Протокол керування передачею / міжмережевий протокол), походить від назви стрижневих протоколів Інтернету — IP і TCP. Фактично це систематизований стек протоколів^[1], що поділяється на чотири рівні і часто називається, як TCP/IP-модель. РівніTCP/IP-моделі корелюються з еталонною моделлю OSI.

TCP/IP зародився в результаті досліджень, профінансованих Управлінням перспективних науково-дослідних розробок (Advanced Research Project Agency, ARPA) уряду США в 1970-х роках. Цей протокол був розроблений для того, щоб обчислювальні мережі дослідницьких центрів в усьому світі могли бути об'єднані у формі віртуальної «мережі мереж» (internetwork). Первісна мережа Інтернет була створена в результаті перетворення існуючого конгломерату обчислювальних мереж, що носили назву ARPAnet, за допомогою TCP/IP.

Великий внесок у розвиток стеку протоколів TCP/IP, що одержав свою назву завдяки популярним протоколам IP і TCP, вніс університет Берклі, реалізувавши протоколи стека у своїй версії ОС UNIX. Популярність цієї операційної системи привела до широкого поширення протоколів ТСР, IP та інших протоколів стека. Сьогодні цей стек використовується для зв'язку комп'ютерів світової інформаційної мережі Інтернет, а також у багатьох корпоративних мережах.

Інформаці́йні ресу́рси (Information resources) — документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, депозитаріях, музейних сховищах і т.і.). Розрізняють інформаційні ресурси державні та недержавні.

Інформаційний ресурс — сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)

Види інформаційних ресурсів:

• Новинні стрічки (online-новини).
• Підписки на електронні копії періодичних видань. Деякі газети і журнали випускають свої повні електронні копії і надають до них доступ.
• Доступ до електронних архівів і баз даних, що містить інформацію з найрізноманітніших питань.
• Аналітичні звіти і дослідження. Замість того, щоб надавати клієнту доступ до баз даних, компанія може сама, за замовленням клієнта, провести аналіз зберігаються в базі матеріалів та підготувати для клієнта звіт по його питанню.
• Власні аналітичні матеріали і прогнози. Поряд з аналізом баз даних, компанія може своїми силами аналізувати ринки, політичну та економічну ситуацію і робити свої прогнози та дослідження.

Інформація в FTP-архівах розділена на три категорії:

• Захищена інформація, режим доступу до якої визначається її власниками і дозволяється за спеціальною угодою із споживачем. До цього виду ресурсів належать комерційні архіви (наприклад, комерційні версії програм в архівах ftp.microsoft.com або ftp.bsdi.com), закриті національні та міжнародні некомерційні ресурси (наприклад, роботи за міжнародними проектами CES або IAEA), приватна некомерційна інформація з спеціальними режимами доступу (приватні благодійні фонди, наприклад).
• Інформаційні ресурси обмеженого використання, до яких відносяться, наприклад, програми класу shareware (Trumpet Winsock, Atis Mail, Netscape, і т.п.). В даний клас можуть входити ресурси обмеженого часу використання (поточна версія Netscape перестане працювати в червні якщо тільки хтось не зламає захист) або обмеженого часу дії, тобто користувач може використовувати поточну версію на свій страх і ризик, але ніхто не буде надавати йому підтримку.
• Вільно розповсюджувані інформаційні ресурси або freeware, якщо мова йде про програмне забезпечення. До цих ресурсів відноситься все, що можна вільно отримати по мережі без спеціальної реєстрації. Це може бути документація, програми або що-небудь ще. Найвідомішими вільно розповсюджуваними програмами є програми проекту GNU Free Software Foundation. Слід зазначити, що вільно розповсюджується програмне забезпечення не має сертифіката якості, але як правило, його розробники відкриті для обміну досвідом.

Адреса Ай-Пі, адреса IP (Internet Protocol address) — це ідентифікатор (унікальний числовий номер) мережевого рівня, який використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, які побудовані з використаннямпротоколу TCP/IP (наприклад Інтернет). У мережі Інтернет потрібна глобальна унікальність адреси, у разі роботи в локальній мережі потрібна унікальність адреси в межах мережі.

Адреса IP складається з чотирьох 8-бітних чисел, які називають октетами. Прикладом IP-адреси може бути адреса 127.0.0.1 (Локальна адреса IP, змінити її неможливо, і вона на кожній ОС лише одна / Localhost)

Процес перетворення доменного імені на адресу IP виконується DNS-сервером.

Класифікація адрес IP

Залежно від розмірів мережі кількість адрес може бути більшою або меншою. Для різних потреб існує кілька класів мереж, від яких залежить максимальна кількість адрес для хостів.

Class A

включає мережі з 1.0.0.0 до 127.0.0.0. Номер мережі знаходиться у першому октеті. Це забезпечує 24-ох розрядну частину для позначення хостів. Дозволяє використання приблизно 16 мільйонів хостів у мережі.

Class B

вміщає мережі з 128.0.0.0 по 191.255.0.0; номер мережі знаходиться у перших двох октетах. Нараховує 16320 мереж з 65024 хостами у кожній.

Class C

діапазон мереж від 192.0.0.0 по 223.255.255.0; номер мережі — три перших октети. Нараховує близько 2 мільйонів мереж з 254 хостами у кожній.

Class D, E, та F

адреси, які налічують діапазон з 224.0.0.0 по 254.0.0.0 є або дослідними, або збережені для використання у майбутньому і не описують будь-якої мережі.

У протоколі IP існує кілька угод про особливі інтерпретації адрес IP: якщо усі двійкові розряди адреси IP рівні 1, то пакет з такою адресою призначення має розсилатися усім вузлам, які знаходяться у тій же мережі, де й джерело цього пакета. Таке розсилання називається обмеженим широкомовним повідомленням (limited broadcast). Якщо у полі номера вузла призначення стоять лише одиниці, то пакет, з такою адресою, розсилається усім вузлам мережі з заданим номером мережі. Наприклад, у мережі 192.168.5.0 з маскою 255.255.255.0 пакет з адресою 192.168.5.255 доставляє усім вузлам цієї мережі. Таке розсилання називається широкомовним повідомленням (direct broadcast).

До́менна систе́ма іме́н (англ. Domain Name System, DNS) — ієрархічна розподілена система перетворення імені хоста (комп'ютера або іншого мережевого пристрою) в IP-адресу.

Кожен комп'ютер в Інтернеті має свою власну унікальну адресу — число, яке складається з чотирьох байтів. Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень номерів — не надто приємна процедура, то всі (чи майже всі) машини мають імена, запам'ятати які (особливо якщо знати правила утворення імен) значно легше.

Уся система імен в Інтернеті — ієрархічна. Це зроблено для того, щоб не підтримувати одне централізоване джерело, а роздати владу на місця.

За порядок у доменах, як правило, відповідає певний комп'ютер, користувачі-адміністратори якого слідкують за тим, щоб не було, наприклад, різних машин з однаковими ІР-адресами. Наприклад, відповідальність за область-домен ziet.zhitomir.ua покладається на машину alpha.ziet.zhitomir.ua Ця влада делегується зверху вниз від машиниns.lucky.net, яка відповідає за домен zhitomir.ua. В свою чергу, відповідальність за область ua делегована машині зверху від так званих кореневих серверів (root server).

Всю цю систему можна уявити у вигляді перевернутого дерева. Список імен доменів верхнього рівня на сайті IANA (https://www.iana.org/domains/root/db). Повний список географічних областей, в основному, відповідає двохбуквеним ISO-кодам країн і його можна знайти, наприклад, на WWW-сервері ISOC (http://www.isoc.org).

Необхідно розрізняти доменне ім'я, та поштову адресу. В поштовій адресі повинен бути знак «@», який в економіці має назву «комерційне at», а в електронній пошті — «равлик». Знак «@» у поштовій адресі відокремлює ім'я поштової скриньки від доменного ім'я. Знак «@» вперше у 1971 році використав Рей Томлінсон, щоб відокремити імена користувача і комп'ютера, коли він відправив повідомлення з одного ДЕК-10 (Digital Equipment Corporation) комп'ютера на інший ДЕК-10. Обидва комп'ютери були розміщені поруч один з одним.

Коли мережа Інтернет була молода та невелика, таблиці відповідності імен та адрес зберігалися у звичайному текстовому файлі, який періодично просто розсилався всім учасникам електронною поштою. Після того, які кількість машин значно збільшилася, така схема перестала ефективно працювати і програмісти університету штату Каліфорнія в Берклі спроектували і написали програму BIND (Berkeley Internet Name Domain), яка відповідає на запити машин користувачів, які стосувалися імен та ІР-адресу.

Служба імен DNS (Domain Name System) — це розподілена база даних доволі простої структури. Для початкового знайомства можна вважати, що це кілька таблиць, у яких записано:

• яку ІР-адресу має машина з певним іменем;
• яке ім'я має машина з визначеною адресою;
• що це за комп'ютер і яка операційна система встановлена на ньому;
• куди потрібно направляти електронну пошту для користувачів цієї машини;
• які псевдоніми є у даної машини.

Існує три основні типи серверів DNS, які відрізняються покладеними на них завданнями:

• основний сервер DNS;
• резервний (вторинний) сервер DNS;
• кешуючий сервер DNS.

Основний сервер DNS управляє зоною повноважень. Якщо потрібно додати/видалити домен або вузол або якось інакше модифікувати зону, зміни потрібно проводити на основному сервері DNS. Через певний час, який залежить від настройок сервера, основний сервер передасть зону резервному серверу DNS. Дане явище називається трансфером зони.

Що ж до резервних серверів, то повинен бути хоч би один резервний сервер DNS. Тому є декілька причин: якщо клієнтів багато, то наявність резервного сервера DNS дозволить знизити навантаження на основний сервер DNS і прискорити доступ фізично віддалених від основного сервера клієнтів до бази даних доменних імен.

Комп'ютерна мережа

Комп'ю́терна мере́жа — система зв'язку між двома чи більше комп'ютерами. У ширшому розумінні комп'ютерна мережа — це система зв'язку через кабельне чи повітряне середовище, самі комп'ютери різного функціонального призначення і мережеве обладнання. Для передачі інформації можуть бути використані різні фізичні явища, як правило — різні види електричних сигналів чи електромагнітного випромінювання. Середовищами передавання у комп'ютерних мережах можуть бути телефонні кабелі, та спеціальні мережеві кабелі: коаксіальні кабелі, виті пари, волоконно-оптичні кабелі, радіохвилі, світлові сигнали.

Лока́льна комп'ю́терна мере́жа (англ. Local Area Network (LAN)) являє собою об'єднання певного числа комп'ютерів на відносно невеликій території. В порівнянні з глобальною мережею (WAN), локальна мережа зазвичай має більшу швидкість обміну даними, менше географічне покриття та відсутність необхідності використовувати запозиченої телекомунікаційної лінії зв'язку.

Локальна комп'ютерна мережа — комп'ютерна мережа для обмеженого кола користувачів, що об'єднує комп'ютери в одному приміщенні або в рамках одного підприємства.

До складу локальної мережі входять:
1.Комп'ютери.
2.Мережеві адаптери.
3.Периферійні пристрої.
4.Передавальне середовище.
5.Мережеві пристрої.
За допомогою локальної мережі один комп'ютер отримує доступ до ресурсів іншого, таких, як дані та периферійні пристрої (принтери, модеми, факси тощо). Використання комп'ютерних мереж дає можливість розподілу ресурсів великої вартості, покращання доступу до інформації, виконувати швидке та якісне прийняття рішень. Прикладом застосування цієї технології може бути E-mail.

Сучасні локальні мережі будуються на основі топології зірка з використанням концентраторів (хабів), комутаторів (світчів) та кабелю UTP чи STP 5ї категорії (вита пара). Дана технологія, що носить назву Fast Ethernet дозволяє проводити обмін інформацією на швидкостях 100Мбіт/с, 1Гбіт/с, 10Гбіт/с та навіть 100Гбіт/с.

Глоба́льна мере́жа — англ. Wide Area Network,(WAN)— комп'ютерна мережа, що охоплює величезні території (тобто будь-яка мережа, чиї комунікації поєднують цілі мегаполіси, області або навіть держави і містять у собі десятки, сотні а то і мільйони комп'ютерів). Для порівняння, Персональна мережа (англ. Personal area network), Локальна мережа (англ. Local area network, LAN), Університетська мережа (англ. Campus area network, або ж Міська мережаангл. Metropolitan area network, MAN) зазвичай не виходять за межі кімнати, будівлі, або ж специфічного регіону мегаполіса (тобто міста).

Глобальні мерéжі об'єднують комп'ютери, що розташовані на відстані сотень, а то і тисячі кілометрів один від одного. Часто використовуються вже наявні, не дуже якісні, лінії зв'язку. Зазвичай WAN має меншу швидкість передачі даних аніж LAN, в основному через більшу віддаленість комп'ютерів одного від іншого, але теоретично WAN має можливість надавати таку ж швидкість, як і LAN, MAN або CAN, використовуючи такі технології, як оптоволокно.

Відмінності локальних мереж від глобальних

Розглянемо основні відмінності локальних мереж від глобальних більш детально.

• Складність методів передачі і обладнання. У умовах низької надійності фізичних каналів в глобальних мережах потрібні більш складні, ніж в локальних мережах, методи передачі даних і відповідне обладнання. Так, в глобальних мережах широко застосовуються модуляція, асинхронні методи, складні методи контрольного підсумовування, квотування і повторна передача спотворених кадрів. З іншого боку, якісні лінії зв'язку в локальних мережах дозволили спростити процедури передачі даних за рахунок застосування немодульованих сигналів і відмови від обов'язкового підтвердження отримання пакету.
• Швидкість обміну даними. Однією з головних відмінностей локальних мереж від глобальних є наявність високошвидкісних каналів обміну даними між комп'ютерами, швидкість яких (10,16 і 100 Мбіт/с) порівнянна з швидкостями роботи пристроїв і вузлів комп'ютера дисків, внутрішніх шин обміну даними і т. п. За рахунок цього у користувача локальної мережі, підключеного до виділеного ресурсу (наприклад, диску сервера), що розділяється, складається враження, що він користується цим диском, як “своїм”. Для глобальних мереж типові набагато більш низькі швидкості передачі даних 2400, 9600, 28800, 33600 біт/с, 56 і 64 Кбіт/с і тільки на магістральних каналах до 2 Мбіт/с.
• Різноманітність послуг. Локальні мережі надають, як правило, широкий набір послуг це різні види послуг файлової служби, послуги друку, послуги служби передачі факсимільний повідомлень, послуги баз даних, електронна пошта і інші, в той час як глобальні мережі в основному надають поштові послуги і іноді файлові послуги з обмеженими можливостями передачу файлів з публічних архівів віддалених серверів без попереднього перегляду їх змісту.
• Оперативність виконання запитів. Час проходження пакету через локальну мережу звичайно становить декілька мілісекунд, час же його передачі через глобальну мережу може досягати декількох секунд. Низька швидкість передачі даних в глобальних мережах утрудняє реалізацію служб для режиму on-line, який є звичайним для локальних мереж.
• Розділення каналів. У локальних мережах канали зв'язку використовуються, як правило, спільно відразу декількома вузлами мережі, а в глобальних мережах індивідуально.
• Використання методу комутації пакетів. Важливою особливістю локальних мереж є нерівномірний розподіл навантаження. Відношення пікового навантаження до середньої може становити 100:1 і навіть вище. Такий трафік звичайно називають пульсуючим. Через цю особливість трафіка в локальних мережах для зв'язку вузлів застосовується метод комутації пакетів, який для пульсуючого трафіка виявляється набагато більш ефективним, ніж традиційний для глобальних мереж метод комутації каналів. Ефективність методу комутації пакетів полягає в тому, що мережа загалом передає в одиницю часу; більше даних своїх абонентів. У глобальних мережах метод комутації пакетів також використовується, але нарівні з ним часто застосовується і метод комутації каналів, а також некомутовані канали як успадковані технології некомп'ютерних мереж.
• Масштабованість. “Класичні” локальні мережі володіють поганою масштабованісттю через жорсткість базових топологій, що визначають спосіб підключення станцій і довжину лінії. При використанні багатьох базових топологій характеристики мережі різко погіршаються при досягненні певної межі по кількості вузлів або протяжності ліній зв'язку. Глобальним же мережам властива хороша масштабованість, оскільки вони спочатку розроблялися з розрахунку на роботу з довільними топологіями.

Се́рвер (англ. server — «служка») — у комп'ютерній термінології термін може стосуватися окремого комп'ютера чи програми. Головною ознакою в обох випадках є здатність машини чи програми переважну кількість часу працювати автономно, без втручання людини реагуючи на зовнішні події відповідно до встановленого програмного забезпечення. Втручання людини відбувається під час встановлення серверу і під час його сервісного обслуговування. Часто це роблять окремі адміністратори серверів з вищою кваліфікацією.

Се́рвер як комп'ютер — це комп'ютер у локальній чи глобальній мережі, який надає користувачам свої обчислювальні і дискові ресурси, а також доступ до встановлених сервісів; найчастіше працює цілодобово, чи у час роботи групи його користувачів.

Се́рвер як програма — програма, що надає деякі послуги іншим програмам (клієнтам). Зв'язок між клієнтом і сервером зазвичай здійснюється за допомогою передачі повідомлень, часто через мережу, і використовує певнийпротокол для кодування запитів клієнта і відповідей сервера. Серверні програми можуть бути встановлені як на серверному, так і на персональному комп'ютері, щоразу вони забезпечують виконання певних служб (наприклад,сервер баз даних чи веб-сервер).

Комп'ютер або програма, що установлена на цьому комп'ютері, здатні автоматично розподіляти інформацію чи файли під керуванням мережної ОС або у відповідь на запити, прислані у режимі on-line користувачами, і таким чином надавати послуги іншим комп'ютерам мережі (клієнтам).

Архітектура клієнт-сервер є одним із архітектурних шаблонів програмного забезпечення та є домінуючою концепцією у створенні розподілених мережних застосунків і передбачає взаємодію та обмін даними між ними. Вона передбачає такі основні компоненти:

• набір серверів, які надають інформацію або інші послуги програмам, які звертаються до них;
• набір клієнтів, які використовують сервіси, що надаються серверами;
• мережа, яка забезпечує взаємодію між клієнтами та серверами.

Сервери є незалежними один від одного. Клієнти також функціонують паралельно і незалежно один від одного. Немає жорсткої прив'язки клієнтів до серверів. Більш ніж типовою є ситуація, коли один сервер одночасно обробляє запити від різних клієнтів; з іншого боку, клієнт може звертатися то до одного сервера, то до іншого. Клієнти мають знати про доступні сервери, але можуть не мати жодного уявлення про існування інших клієнтів. 

Комп'ютерна графіка

Комп'ютерна гра́фіка — це графіка, тобто зображення, які створюються, перетворюються, оцифровуються, обробляються і відображаються засобами обчислювальної техніки, включаючи апаратні і програмні засоби.

Рухома комп'ютерна графіка називається комп'ютерним відео або комп'ютерною анімацією.

Для відображення графіки використовують монітор, принтер, плотер тощо.

Робота з комп'ютерною графікою — один з найпопулярніших напрямків використання персонального комп'ютера, до того ж виконують цю роботу не тільки професійні художники і дизайнери. На будь-яких підприємствах іноді виникає необхідність подачі рекламних оголошень в газетах і журналах або просто у випуску рекламної листівки або буклету.

Без комп'ютерної графіки не обходиться жодна сучасна мультимедійна програма. Робота над графікою становить до 90% робочого часу програмістських колективів, які випускають програми масового використання.

Розрізняють 3 види комп'ютерної графіки. Це растрова графіка, векторна графіка і фрактальна графіка. Вони відрізняються принципами формування зображення при відображенні на екрані монітора або при друці на папері.

Растрову графіку використовують при розробці електронних (мультимедійних) і поліграфічних видань. Ілюстрації, виконані засобами растрової графіки, рідко створюють вручну за допомогою комп'ютерних програм. Частіше для цього використовують скановані ілюстрації, підготовлені художником на папері, або фотографії. Останнім часом для вводу растрових зображень в комп'ютер широко використовують цифрові фото- і відеокамери.

Більшість графічних редакторів, призначених для роботи з растровими ілюстраціями, орієнтовані більше на обробку, а не створення зображення. В Інтернеті поки що використовують тільки растрові ілюстрації.

Програмні засоби для роботи з векторною графікою призначені найперше для створення ілюстрацій і менше для їхньої обробки. Такі засоби широко використовують в рекламних агентствах, дизайнерських бюро, редакціях і виданнях. Оформлювальні роботи із застосуванням шрифтів і простих геометричних елементів, вирішуються засобами векторної графіки набагато простіше. Існують приклади високохудожніх творів, створених засобами векторної графіки, але вони скоріше винятки, ніж правило, оскільки художня підготовка ілюстрацій засобами векторної графіки надзвичайно складна.

Програмні засоби для роботи з фрактальною графікою призначені для автоматичної генерації зображення шляхом математичних розрахунків. Створення фрактальної художньої композиції полягає не в рисуванні чи оформленні, а в програмуванні. Фрактальну графіку рідко використовують для створення друкованих або електронних документів, але її часто використовують у розважальних програмах.

Наукова графіка — перші комп'ютери використовувалися лише для вирішення наукових і виробничих завдань. Щоб краще зрозуміти отримані результати, виробляли їх графічну обробку, будували графіки, діаграми, кресленнярозрахованих конструкцій. Перші графіки на машині отримували в режимі символьного друку. Потім з'явилися спеціальні пристрої — графопобудовники (плоттери) для створення креслень і графіків чорнильним пером на папері. Сучасна наукова комп'ютерна графіка дає можливість проводити обчислювальні експерименти з наочним поданням їх результатів.

Ділова графіка^[en] — область комп'ютерної графіки, призначена для наочного представлення різних показників роботи установ. Планові показники, звітна документація, статистичні зведення — для таких об'єктів за допомогою ділової графіки створюються ілюстративні матеріали. Програмні засоби ділової графіки включаються до складу електронних таблиць.

Конструкторська графіка використовується в роботі інженерів — конструкторів, архітекторів, винахідників нової техніки. Цей вид комп'ютерної графіки є обов'язковим елементом САПР (систем автоматизації проектування). Засобами конструкторської графіки можна отримувати як плоскі зображення (проекції, переріз), так і просторові тривимірні зображення.

Ілюстративна графіка^[en] — це довільне малювання і креслення на екрані комп'ютера. Пакети ілюстративній графіки відносяться до прикладного програмного забезпечення загального призначення. Найпростіші програмні засоби ілюстративної графіки називаються графічними редакторами.

Художня і рекламна графіка^[en] — що стала популярною багато в чому завдяки телебаченню. За допомогою комп'ютера створюються рекламні ролики, мультфільми, комп'ютерні ігри, відео уроки, відео презентації. Графічні пакети для цих цілей вимагають великих ресурсів комп'ютера за швидкодією і пам'яті. Відмінною особливістю цих графічних пакетів є можливість створення реалістичних зображень і «рухомих картинок». Отримання малюнків тривимірних об'єктів, їх повороти, наближення, видалення, деформації пов'язано з великим обсягом обчислень. Передача освітленості об'єкта в залежності від положення джерела світла, від розташування тіней, від фактури поверхні, вимагає розрахунків, які враховують закони оптики.

Комп'ютерна анімація — це отримання рухомих зображень на екрані дисплея. Художник створює на екрані малюнки початкового і кінцевого положення рухомих об'єктів, всі проміжні стани розраховує і зображує комп'ютер, виконуючи розрахунки, що спираються на математичний опис даного виду руху. Отримані малюнки, що виводяться послідовно на екран з певною частотою, створюють ілюзію руху.

Мультимедіа — це об'єднання високоякісного зображення на екрані комп'ютера зі звуковим супроводом. Найбільшого поширення системи мультимедіа отримали в галузі навчання, реклами, розваг.

Текстовий процесор

1.Текстовий процесор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати й форматувати текст, вставляти малюнки й таблиці, перевіряти правопис, складати зміст, виконувати перенос слів та багато інших складних операцій.

Наприклад:

• текстові редактори (Multi-Edit, Блокнот, WordPad, Твір, Лексикон);
• текстові процесори (Microsoft Word, Word Prefect, OpenOffice, Word-Star);

Створення і збереження документів
При створенні нового документа слід подати команду Файл/Создать або натиснути відповідну кнопку панелі інструментів Стандартная. При цьому відкривається вікно діалогу Создаяие документа. Створюючи документ, у полі Новий документ слід встановити опцію Документ. Як правило, текстовий редактор використовують для підготовки типових документів. Word пропонує користувачу стандартні форми таких документів і інструменти для їх використання. Основними інструментами є шаблони і майстри.

Рядок меню.
Під рядком заголовка у вікні розміщується рядок меню, який містить такі пункти:
Файл - робота з файлами документів.
Правка — редагування документів;
Вид — перегляд документів;
Вставка — вставка в документ малюнків, діаграм, поточної дати і часу, формул та інших об'єктів;
Формат — форматування документів (встановлення шрифтів, параметрів абзацу);
Сервис — сервісні функції (перевірка орфографії, встановлення параметрів настроювання Word);
Таблица — робота з таблицями;
Окно — робота з вікнами документів;
? — довідкова інформація про Word.

Кожний пункт меню має відповідне підменю.

Панелі інструментів.
Під рядком меню розміщуються звичайно панелі інструментів.
Панелі інструментів — це рядок кнопок, при натискуванні на-які виконується певна дія. Ряд кнопок дублюють відповідні команди меню. Однак користуватись кнопками панелі значно швидше і зручніше. Word забезпечує користувача декількома панелями інструментів.
Для вибору потрібної панелі слід скористатися командою Вид/Панели инструментов. При цьому на екрані з'явиться вікно діалогу Панели инстру-ментов, у списку якого можна вибрати необхідні панелі.

Вікна документів
У верхньому рядку розміщується заголовок вікна, який включає ім'я файла, що редагується, кнопку виклику управляючого меню, кнопку згортання меню до піктограми, кнопку відновлення нормального розміру і кнопку закриття. Якщо у вікно не завантажено файл, то в заголовку вказується ім'я Документ. Праворуч і знизу розміщені смуги вертикального і горизонтального прокручування.
Під рядком заголовка розміщується горизонтальна лінійка, на якій розміщені маркери відступу рядків, абзаців, позицій табуляції. Горизонтальну лінійку можна вилучити з екрана за допомогою команди Вид/Линейка, а потім за допомогою цієї самої команди повернути на екран.
Одне з вікон є активним. Активне вікно зображується на передньому плані і може закривати інші вікна. В активному вікні знаходиться текстовий курсор (мерехтливий вертикальний штрих) і горизонтальна риска. Текстовий курсор вказує місце, куди можна вводити символи. Горизонтальна риска визначає кінець тексту.
В нижньому рядку вікна редактора Word виводиться рядок стану. Він містить інформацію щодо активного вікна.

2.Для запуску Word слід виконавши команду Пуск ► Усі програми ► Місгоsoft Office ► Microsoft Office Word 2003 (2007).

Після запуску програми на екрані відобразиться її вікно

Воно містить рядок заголовка, де зазначено ім'я активного документа (того, з яким у цей час працюють) і назву програми. Під рядком заголовка розташовані головне меню програми - вкладки із панелями інструментів. Більшу частину вікна займає робоча область, у якій користувач вводить і редагує текст.   

Зліва та зверху робочої області розміщено лінійки, за допомогою яких можна визначати і встановлювати розміри об'єктів документа, а справа та знизу - смуги прокручування, що дають змогу відображати частини документа, яких не видно на екрані. Нижче робочої області розташовано рядок стану у якому подається корисна інформація та містяться кнопки для переключення режимів роботи з програмою.

Головне меню

Доступ до всіх функцій програми Word 2007 можна отримати через її головне меню, або системну кнопку програми.

Після клацання будь-якого з його пунктів відображується вкладка із групою команд, призначених для виконання певних операцій. Так, клацнувши системну кнопку Microsoft Office, мирозгорнемо список можливих дій з файлами документів

У меню Вставка — команди для вставлення, а в меню Головна — для форматування різних об'єктів. Призначення більшості команд легко зрозуміти з їхніх назв. 

Вікно програми Word 2007 має стандартний вигляд для пакету програм Microsoft Office 2007

Панелі інструментів

Вони містять кнопки та інші елементи, за допомогою яких можна швидко виконати певну дію (змінити розмір шрифту, вставити малюнок, вставити гіперпосилання  тощо).  Подивіться на зображення кнопок на панелях інструментів — у більшості випадків ви відразу здогадаєтеся, для чого їх призначено. Щоб дізнатися назву якоїсь кнопки чи списку на панелі інструментів, достатньо навести на них вказівник миші й трохи зачекати: поруч з'явиться підказка.

У програмі Word багато панелей інструментів: Головна, Вставка, Розмітка сторінки, Посилання, Розсилки, Рецензування, Вигляд та Настроювання.   

Інші засоби взаємодії з програмою

Якщо клацнути правою кнопкою миші на об'єкті, то відкриється контекстне меню, що містить команди, які застосовують до цього об'єкта найчастіше.

Наприклад, у контекстному меню тексту є команди Вирізати, Копіювати і Вставити з меню Правка, а також команди Шрифт, Абзац та Список із меню Формат 

Деякі команди можна виконувати й у інший спосіб — за допомогою призначених для цього комбінацій клавіш. Зокрема, для збереження документа використовують комбінацію Ctrl+S(утримуючи клавішу Ctrl, натискають S), а для друку — Ctrl+P. Найуживаніші комбінації клавіш:

Ctrl+С — копіювати виділений об'єкт 

Ctrl+Х — вирізати виділений об'єкт 

Ctrl+V — вставити з буферу обміну об'єкт  

Ctrl+Z — відмінити попередню дію   

тощо.

3.Програма Word надає можливість відкривати і зберігати документи в кількох форматах. У діалогових вікнах, призначених для збереження і відкривання документів, є розкривний список Тип файлу, де можна вибрати відповідний формат.

Опишемо найпоширеніші з них (у дужках зазначено шаблон імені файлу відповідного формату).  

• Документ Word (*.doc) — власний формат текстового процесора Word. У цьому форматі документи зберігаються за умовчанням.

• Шаблон документа (*.dot) — формат шаблона, на якому можуть базуватись інші документи.

• Текст у форматі RTF (*.rtf) — формат RTF (Rich Text Format — розширений текстовий формат), що є також універсальним форматом тексто¬вих файлів, у якому зберігається форматування тексту.

• Звичайний текст (*.txt) — простий текстовий формат, у якому збері¬гаються символи, проте не зберігається форматування.

• Веб-сторінка (*.htm; *.html) — формат веб-сторінки; його використовують у разі розміщення документа в Інтернеті.

4.Збереження документа

Майже відразу після створення документ потрібно зберегти у файлі на диску, надавши йому змістовне ім'я. Залишати запропоновану програмою назву вкрай небажано, оскільки згодом ви не зможете визнати що записано в документі. А от що містить файл з іменем Автобіографія чи Реферат з історії здогадатися можна відразу, чи не так?

Для збереження документа використовують кнопку (Зберегти) панелі швидкого доступу. Якщо документ іще жодного разу не було збережено (про це зазвичай свідчить його назваДокумент1, Документ2 і т. д.), То буде відкрито вікно Збереження документа

У цьому вікні можна:

• вибрати диск і папку, де зберігатиметься файл (зі списку Папка);  
• задати ім'я файлу (увівши його в поле Ім'я файлу);  
• вибрати формат, у якому файл буде збережено (зі списку Тип файлу).  

Після клацання кнопки Зберегти документ буде збережено у вибраній папці. Наступне його збереження за допомогою кнопки  (Зберегти) панелі швидкогодоступу чи комбінації клавішCtrl+S, здійснюватиметься без відкриття вікна, у тій самій папці та з тим самим іменем.

Проміжне зберігання слід робити доволі часто, а не після завершення певного етапу (скажімо, уведення всього тексту чи виправлення всіх помилок).

Використання цієї команди — зручний спосіб створення однотипних документів. Збережіть поточний документ, щоб не втратити внесених у нього змін, потім збережіть його ще раз, але під іншим ім'ям, і внесіть у копію необхідні зміни. Документи бажано зберігати не в одній папці, а розподіляти їх за кількома папками, наприклад навчальні матеріали розміщувати в одній папці, а особисті — в іншій.   

Якщо документ потрібно записати в інший файл, скористайтеся системною кнопкою , після вибору якої також відкривається список можливих дій з документом,

слід вибрати певну дію: Зберегти, чи Зберегти як... . Якщо вибрати Зберегти як..., то відкриється вікно Збереження документа, де вказати нове ім'я документу, чи тип файлу

Наприклад:

Документ Word - 1.docx, чи документ Word 97-2003 - 1.doc

Відкриття документа

Відкрити існуючий документ Word можна різними способами:

1. Клацнути кнопку , у списку доступних команд клацнути команду , далі у вікні Відкриття документа вказати:

•  диск і папку, де зберігатиметься файл (зі списку Папка);  
•  ім'я файлу (увівши його в поле Ім'я файлу або виділивши його у списку );  
• Натиснути кнопку  (Відкрити) 

Після цього документ відобразиться в робочій області програми.

2. Документи, з якими користувач працював у попередніх сеансах роботи, можна відкрити простіше — вибравши назву потрібного файлу зі списку останніх документів

 

 3. Клацнути команду  Відкрити на панелі швидкого доступу

 

5. 

Використання довідкової системи   Використання довідкової системи Під час роботи з програмою Word у користувача, передусім у початківця, може виникнути багато запитань. Як бути у такому разі? Звісно, можна звернутися по допомогу до вчителя або досвідченіших користувачів, однак спочатку варто спробувати знайти відповідь у довідковій системі програми. Це можна зробити у два способи: • увести запит у поле Введіть запитання, розташоване у верхньому правому куті вікна програми у рядку меню (найточніші результати дає запит з 2-7 слів) Робота довідкової системи особливо ефективна, коли є підключення до Інтернету. У такому разі з панелі завдань Довідка відкривається доступ до значно більшої кількості розділів довідки та шаблонів, які найкраще відповідають введеному запитанню. Крім того, користувачу будуть доступні посилання на навчальні курси, оновлення продуктів, колекції картинок та інші ресурси, розміщені на веб-сайті Microsoft Office Online. До цього сайту можна звернутися й безпосередньо з програми Word 2003, виконавши команду Довідка ► Microsoft Office Online. Проте якщо підключення до Інтернету повільне, пошук відомостей на сайті Microsoft Office Online може тривати надто довго. У цьому випадку на панелі Пошук в області завдань Результати пошуку зі списку слід вибрати елемент Автономна довідка та клацнути кнопку (Почати пошук) праворуч від поля з пошуковим запитом. 6.Вводити і редагувати текст можна тільки активного вікна. Перед введенням символів слід вибрати шрифт, його розмір, формат. Редагування – це зміна вмісту документу шляхом перестановки, заміни, вставки і знищення фрагментів документу. Елемент документу, до якого застосовуються ці дії, попередньо має бути виділеним. Операції вирізання, копіювання і вставки тексту можуть бути виконані за допомогою команд меню або за допомогою існуючих кнопок панелі інструментів “Стандартная”(Standart). В Word’97 існує зручний спосіб переміщення фрагментів тексту за допомогою мишки – “drag-and-drop” (перемістити і покласти). Символи клавіатури вводяться в позицію текстового курсора ( вертикальний штрих, що мерехтить). Пересунути текстовий курсор можна за допомогою клавіш керування курсором або за допомогою миші (показник миші перетягнути в потрібну позицію і натиснути ліву клавішу). Символи можуть вводитись у режимі заміни або вставки. В першому випадку введений символ заміщає той символ, на якому знаходиться курсор. В режимі вставки частина рядка, що розміщена праворуч від курсора, зсувається на одну позицію і символ вводиться на звільнене місце. Переключення між режимами здійснюється клавішею [Ins]. В режимі заміни індикатор ЗАМ рядку стану має чорний колір, а в режимі вставки – сірий. Після введення символа курсор переміщається на одну позицію праворуч. Для вилучення символа ліворуч від курсора слід натискувати клавішу [Backspace], а символа праворуч - [Del]. При цьому курсор переміщається на одну позицію ліворуч. Коли курсор доходить до кінця рядка, то перше слово, яке не вміщається в даному рядку, повністю переходить в наступний. В редакторі Microsoft Word є можливість переносити слово командою менюСервис/ Расстановка переносов. На екрані з’явиться вікно діалогу. В цьому вікні можна встановити такі опції: Автоматичне перенесення слів у документі; Перенести слова з великих букв. Microsoft Word розділяє для перенесення тільки слова з малих букв або слова, які починаються з великої букви. Встановлення останньої опції дає змогу переносити слова, написані великими буквами. Якщо в будь-якій позиції рядка натиснути клавішу [Enter], то редактор переходить на наступний рядок з абзацу. Для переходу в наступний рядок без створення абзацу слід натиснути комбінацію клавіш [Shift- Enter]. Службові символи ( закінчення рядка, закінчення абзацу та ін.), як правило, на екрані не виводяться. Користувач може включити їх введення відповідною кнопкою панелі інструментів Стандартная. Поруч з автоматичною версткою рядків існує і автоматична верстка сторінок. Як тільки рядки не поміщаються на одній сторінці, вони автоматично перемістяться на наступну. На екрані між сторінками буде видно розподільну лінію. Автоматична верстка сторінок функціонує тільки тоді, коли у вікні діалогу Параметри, вкладка Общин, встановлений прапорець Фонова розбивка на сторінки. Користувач може ввести роздільник сторінок. Для цього потрібно підвести курсор до рядка, з якого має починатись наступна сторінка і натиснути комбінацію клавіш [Ctrl-Enter]. На екрані з’явиться нова сторінка. Переміщення за текстом. Переміщуватись за текстом можна за допомогою миші, використовуючи лінії прокрутки. Є можливість використовувати клавіші клавіатури (↑,↓,←,→ ). Виділення тексту. Виділення тексту є важливою операцією, оскільки редагування можна виконувати тільки з виділеним фрагментом тексту. Для виділення тексту мишею слід встановити курсор миші на початок фрагменту, натиснути на ліву кнопку і , не відпускаючи її, перемістити курсор до кінця фрагменту. При цьому колір виділеного фрагменту буде інвертуватись. Подвійне натискання лівої кнопки миші виділяє слово, на яке наведено курсор миші. Натискування лівої кнопки миші, коли курсор знаходиться біля лівої межі рядка, виділяє рядок, а подвійне натискування – весь абзац. Весь текст можна виділити, виконавши команду Правка/ Выделить всё. Фрагмент залишається виділеним поки не буде виділено інший фрагмент. Для зняття виділення слід встановити курсор в будь-яке місце поза текстом і натиснути ліву кнопку. Редагування виділеного фрагменту. Виділений фрагмент можна вилучити, перемістити, скопіювати. За таких операцій часто використовується буфер обміну. Через буфер обміну Microsoft Word може обмінюватись інформацією з іншими програмами. Вилучити виділений фрагмент можна за допомогою команди Правка/Вырезать або кнопки Удалить панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вилучається з тексту і поміщається в буфер обміну. Текст з буфера обміну можна багаторазово читати. Цей текст зберігається в буфері обміну доти, поки в нього не буде занесено інший фрагмент. Вилучити фрагмент можна і за допомогою клавіші[Del], але при цьому він не поміщається в буфер обміну. Вставка фрагменту з буферу обміну здійснюється командою Правка / Вставить або кнопкою Вставить панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вставляється в позицію курсора. Перенести фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд:Правка/ Вырезать і Правка / Вставить. Досить просто можна перемістити фрагмент за допомогою миші. Для цього слід встановити курсор миші на виділений фрагмент і , не відпускаючи натиснутої лівої кнопки, відбуксувати фрагмент на нове місце. Якщо тепер відпустити ліву кнопку миші, тол фрагмент буде переміщено. Скопіювати фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд: Правка / Копировать і Правка/ Вставить. При виконанні першої команди фрагмент переноситься в буфер обміну, але з тексту не вилучається. Копіювання за допомогою миші аналогічне переміщенню, але при цьому повинна бути додатково натиснута клавіша [ Ctrl]. Команди редагування діють і при роботі з документами в різних вікнах. Це дає змогу обмінюватись фрагментами тексту між різними документами. Правила набору тексту Багато операцій текстовий редактор виконує автоматично. Щоб забезпечити йому нормальну роботу, при наборі тексту необхідно дотримуватись таких правил: робити один пропуск між словами розділовий знак не відривати від слова, за яким він стоїть (між ними не повинен стояти «пропуск»); після кожного розділового знаку ставити «пропуск»; після відкриваючих дужок або лапок зразу писати текст (див. попепредній абзац); закриваючі дужки або ланки писати зразу за текстом; до і після дефісу не ставити «пропуск» (який-небудь); до і після тире ставити «пропуск» (книга - джерело знань); примусово не переходити на новий рядок, це робить текстовий редактор автоматично; слова на склади не розбивати і переноси не робити, це автоматично зробить текстовий редактор; не ставити символи «пропуск» між літерами щоб зробити заголовок р о з г л я н у т и м, для цього є спеціальні засоби; не робити «пропусками» відступи від лівого краю (вірші, списки, тощо), це краще робити іншими засобами текстового редактора; не робити порожніх рядків між абзацами, для цього є засоби встановлення між абзацних інтервалів; не нумерувати сторінки, це зробить текстовий редактор. Можна користуватися комбінацією клавіш Shift + Enter - перехід на новий рядок без створення абзацу; Ctrl + Enter - перехід на нову сторінку; Сtrl + Alt + - (числова клавіатура) - «тире»; Сtrl + - (числова клавіатура) - «мінус»; Ctrl + - Shift+ - - нерозривний дефіс; Ctrl + Shift + «пропуск» - нерозривний «пропуск» 8.1. Вставте ваш текст в поле нижче і натисніть кнопку «Перевірити». 2. Через кілька секунд можливі помилки будуть підкреслені 3. Натисніть кнопкою мишки на помилці, щоб отримати докладнішу інформацію. Якщо ви знайшли проблему при перевірці тексту (фальшива помилка) або хочете запропонувати свої варіанти, будь ласка, напишіть про це на форумі підтримки 9. Пошук і заміна текстових фрагментів Часто виникає потреба відшукати в тексті фрагменти, щоб пересвідчитись у правильності їх вживання, виділити особливим шрифтом або виконати вал ними інигі операції. Майже всі програми для роботи з текстами надають можливість шукати в документі певні послідовності символів і замінювати їх іншими. Однак програма Word 2007 має ще й потужні додаткові можливості, зокрема дає змогу долучати до умов пошуку та заміни параметри форматування, знаходити й замінювати спеціальні символи тощо. Пошук текстових фрагментів Для пошуку фрагмента тексту потрібно виконати команду Знайти в області Редагування вкладки Головна. або натиснути клавіші Ctrf+F. Коли відкриється вкладка Знайти вікна Знайти й замінити, у поле Знайти слід увести текст, який потрібно відшукати, і клацнути кнопку Знайти далі. Коли програма знайде задану послідовність символів, її буде виділено й показано в робочому вікні документа За допомогою кнопки Знайти далі можна відшукати наступне входження. Якщо пошук не дасть результатів, буде відображено повідомлення про відсутність фрагмента та завершення пошуку. Працюючи з діалогових вікном Знайти й замінити, можна, не закриваючи його, переходити в текст документа (наприклад, щоб виправити знайдену помилку) і повертатися назад для продовження пошуку. Навіть якщо це діалогове вікно закрито, за допомогою клавіш Shift+F4 можна швидко відшукати заданий у ньому фрагмент. Пошук слів в українському тексті має певну особливість: слова в різних формах і відмінках мають різні закінчення, тому для відшукання всіх входжень слова потрібно задавати лише його основу. Щоб скористатися додатковими засобами пошуку програми Word, слід у вікні Знайти й замінити клацнути кнопку Більше, яка відкриває нижню ділянку вікна для визначення додаткових параметрів Зокрема, встановлення в ній прапорця Враховувати регістр дає змогу розрізняти в шуканому фрагменті малі та великі літери: якщо в поле Знайти ввести, наприклад, «інтер», то слово «Інтер» знайдено не буде. Прапорець Лише слово цілком призначений для того, щоб шукати тільки повне слово: після його встановлення не буде знайдено частину «інтер» у слові «інтернаціональний», у списку Напрямок вибирають напрямок пошуку: Всюди — у всьому документі, Назад — від позиції курсору до початку тексту, Вперед — від позиції курсору до кінця тексту. Коли у двох останніх випадках буде досягнуто початку (кінця) тексту, відобразиться відповідне повідомлення і запит на продовження пошуку в необстеженій частині документа. Слід клацнути кнопку Так, щоб продовжити пошук, або кнопку Ні для його завершення. Після клацання кнопки Формат відкривається спеціальне меню з командами Шрифт, Абзац тощо, за допомогою яких до умов пошуку можна долучити параметри форматування фрагмента. Після вибору команди відкривається відповідне діалогове вікно, зокрема вже розглянуте вікно Шрифт, де задають форматування шуканих символів. У вікні слід вибрати один або кілька параметрів і клацнути кнопку ОК. Задані для пошуку параметри форматування буде відображено під полем Знайти. Формат шуканих фрагментів можна також задавати за допомогою відповідних комбінацій клавіш (наприклад, Ctrl+B — напівжирне написання). Якщо в поле Знайти не вводити жодного тексту, то програма шукатиме всі фрагменти із заданими параметрами форматування. Видалити форматування з умов пошуку можна за допомогою кнопки Зняти форматування. Шуканий фрагмент тексту може містити також спеціальні та недруковані символи (тире, нерозривний пробіл, кінець абзацу, рядка тощо); для їх введення в поле пошуку слід скористатися кнопкою Спеціальний. Пошук будь-якого фрагмента тексту з напівжирним написанням Заміна фрагментів тексту Під час роботи з документом часто трапляються ситуації, коли потрібно не лише відшукати всі входження фрагмента у текст, а й замінити кожне з них іншим фрагментом. Для цього використовують вкладку Замінити діалогового вікна Знайти й замінити, яку можна відкрити за допомогою команди Замінити чи клавіш Ctrl+Н. Додаткові параметри пошуку на вкладці Замінити Ця вкладка містить такі самі елементи керування, що і вкладка Знайти, а також додатково поле Замінити на, куди вводять текст, яким має бути замінено шуканий. Якщо залишити це поле пустим, шуканий фрагмент буде видалено. Розпочати процес пошуку дає змогу кнопка Знайти далі. Кнопка Замінити призначена для заміни одного знайденого фрагмента (наступний фрагмент після цього буде знайдено автоматично), а кнопка Замінити все — для автоматичної заміни всіх фрагментів, що задовольняють заданим умовам пошуку. Якщо знайдений фрагмент з якихось причин замінювати не потрібно, слід скористайтися кнопкою Знайти далі, і ви перейдете до наступного його входження. Автоматичною заміною слід користуватися обережно. Наприклад, можна автоматично замінити в тексті слово «вода» на «рідина», а потім виявити, що слово «підвода» перетворилося на «підрідина», а слово «заводах» — на «зарідинах». Запобігти цьому можна, встановивши прапорець Лише слово цілком, проте тоді заміну доведеться виконувати окремо для всіх відмінків слова. Якщо текст уже спотворено автоматичною заміною, єдиний спосіб врятувати його — скасувати операцію за допомогою кнопки (Скасувати). 10.Форматування тексту в ТР Wоrd Форматування тексту (вигляд шрифту (гарнітура), написання шрифту, розмір (кегль), колір шрифту) Формат → Шрифт → вкладки Шрифт, Интервал, Анимация. Контекстное меню → Шрифт → кнопки Шрифт, Интервал, Анимация або за допомогою відповідних кнопок на панелі Форматирование. Можна використовувати комбінації клавіш: Сtrl + B — зробити текст жирним; Сtrl+ І — курсивом Форматування абзаці Бігунки на горизонтальній лінійці або Формат → Абзац. Контекстне меню → Абзац → діалогове вікно → вибрати Отсупы и интервалы, Положение на странице (Запрет висячих строк, Не разрывать абзац, Не отрывать от следующего, С новой страницы — такий абзац починається з нової сторінки незалежно від заповнення попередньої) Вирівнювання тексту По лівому краю — комбінація клавіш Сtrl + L, по центру — Сtrl + Е, по правому краю — Сtrl + R, по ширині — Сtrl + J або відповідну кнопку на панелі інструментів Форматирование Табуляція Формат→ Табуляция і в діалоговому вікні внести потрібний розмір табуляції. Або вибрати потрібне місце на лінійці і клацнути лівою кнопкою миші — з’явиться знак табуляції Форматування документа Інтервали між рядками можна змінювати за допомогою комбінацій: Сtrl + 1 — одинарний інтервал; Сtrl + 5 — полуторний інтервал; Сtrl + 2 – подвійний інтервал (1, 2, 5 — цифри основної клавіатури). Або Формат → Абзац → Интервал у полі Междустрочный. За допомогою відповідної кнопки на панелі інструментів Форматирование 2. Робота зі шрифтами 2.1. Параметри шрифтів: вигляд шрифту (гарнітура); написання шрифту; розмір (кегль); колір шрифту. 2.2. Розмір шрифту У вікні Размерм ожна вибрати зі списку розмір шрифту від 8 до 72 пунктів. Можна встановити свій розмір від 1 до 1638 з точністю до 0,5. Дробові числа пишуться через кому! 2.3. Спеціальні ефекти Wоrd дозволяє спеціальні ефекти з виділеним текстом: Закреслений, Верхній індекс, А2+В2=С2 , нижній індекс , С2Н5ОН, а також подвійнезакреслення, з тінню, контур, піднятий, утоплений тощо. 2.4. Колір шрифту Панель інструментів Рисование → Цвет шрифта → вибрати колір. 2.5. Шрифти з графічними зображеннями Крім шрифтів злітерами є шрифти, які мають графічні зображення. Прикладами таких шрифтів є: Fооd, Mоnоtуре Sоrts, Wіngdіngs. Символи шрифтів можна вставляти в текст по одному (Вставка → Символ). 3. Робота зі списками Якщо потрібно оформити список,Wоrd дає можливість їх маркувати символами або нумерувати як цифрами, так і літерами. Формат → Список… або Контекстное меню → Список… → діалогове вікно → вибрати Маркированный, Нумерованный або Многоуровневый. Вибрати символи для маркування або Вид нумерации і клацнути на кнопці ОK. 4. Форматування тексту за допомогою стилів Для швидкого оформлення тексту дуже зручно використовувати стилі. Стиль—це набір значень властивостей тексту, який має власне ім’я. Текстовий процесор Wоrd за замовчуванням має певний набір стилів для форматування, який складає бібліотеку стилів. Бібліотеку стилів можна доповнювати власними стилями, створюючи їх на основі вже існуючих. Розрізняють такі типи стилів: стиль символів — задає формат символів (шрифт, розмір символів, накреслення, ефекти, колір тощо); стиль абзацу — задає формат абзацу (спосіб вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал, відстань до і після,може містити формат символів та інше); стиль таблиці — задає формат таблиці (вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту, шрифти тощо); стиль списку — задає формат списків (спосіб вирівнювання, знаки нумерації або маркери, шрифти тощо). Використання стилів дає змогу однією дією відразу змінити значення кількох властивостей тексту. Наприклад, деякий стиль форматування містить такі значення властивостей абзацу: розмір символів 16 пунктів, шрифт Аrіаl, колір зелений, вирівнювання по центру, полуторний міжрядковий інтервал. Застосування цього стилю для форматування абзацу тексту здійснюється виконанням всього лише однієї дії замість п’яти. При збереженні документа з ним автоматично зберігаються і застосовані стилі, тобто за подальшого відкриття документа (навіть на інших комп’ютерах) зовнішній вигляд документа не буде змінюватися. Для застосування стилю потрібно: виділити текстовий об’єкт, до якого застосовуватиметься стиль — абзац, символи, таблицю або список; виконати послідовність дій Формат → Стиль и форматирование або відкрити список Стиль на панелі Форматирование; переглянути список пропонованих стилів і вибрати потрібний. Автоформат Дозволяє провести форматування текстового документа за заздалегідь встановленими параметрами.